ТУХНУТИ 1, не, мин. ч. тух, ла, ло і тухнув, нула, ло; недок. Переставати горіти, світитися; гаснути. Ось у його хаті потухло [світло] зовсім.. Далі й по других вікнах стало тухнути (Панас Мирний, I, 1954, 309); Стоять ото [люди] юрбами, дивляться, як тухне чи розгоряється заграва (Андрій Головко, II, 1957, 226).
ТУХНУТИ 2, не; мин. ч. тух, ла, ло і тухнув, нула, ло; недок., розм. Робитися тухлим, псуватися (про харчові продукти) або робитися затхлим, несвіжим (про воду і т. ін.). Радить [батько] возити воду цистерною, а не отакими барильцями. — А ми навмисне такими барильцями, — відповідає той, що пив, молодий закіптюжений смаглій, і білкуваті очі його по-циганському грають лукаво. — Бо привезли б цистерною, та й натри дні, тай тухнутиме вода!.. (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 185).