ТУГУВАТИЙ

ТУГУВА́ТИЙ, а, е. Дещо, трохи тугий. — Тугуватий [Синявій], оригінал, але, щоб зовсім чужий, це ще треба перевірити (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 49).
♦ Тугуватий на вухо — дещо, трохи глухий; глухуватий. І Крук упевнився — не слід йому співати. Не мав-бо він ні голосу, ні слуху, Та ще до того і на праве вухо Був тугуватий (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 179).