ТУ́ГОНЬКА, и, жін., нар.-поет. Пестл. до туга. [Козак:] Зірко-дівчино! Треба нам розстатись… Серденьку скучно, душно дома жити, їду по степу тугоньку розбити (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 110); — Розваж, розвій, соловейку, Мою тугоньку; Чи забуду прикру людську Я наругоньку? (Павло Грабовський, I, 1959, 111).
ТУГОНЬКА
Тлумачення слова