ТУДОЮ, присл., розм. 1. Тією стороною, дорогою, тим шляхом; у тому напрямку. Удень Корнієві трапилося йти через греблю. Ідучи він тудою, помітив, що в одному місці крізь неї дзюрчить вода (Борис Грінченко, I, 1963, 412); Мурашкова пішла садком. Селаброс пішов слідком за нею. Кудою йшла вона, тудою йшов і він (Нечуй-Левицький, V, 1966, 106); Ти сюдою, я тудою — зійдемось горою (Павло Тичина, I, 1957, 212).
Тудою й сюдою — тією й цією стороною, дорогою; скрізь. Стара мати кидається тудою й сюдою, шукає ліків (Марко Вовчок, I, 1955, 355).
ТУДОЮ
Тлумачення слова