ТУБО́, виг., мисл. Слово, що вживається як заборона собаці діяти у знач.: не можна! будь на місці! не чіпай! Одрізав [Антоша] скибочку хліба і поклав псові на ніс. — Тубо! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 387); Здалека тріскали постріли, чулися вигуки: «Ату його!», «Ату його!», «Полкан, куш!», «Аполлон, тубо!» (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 156).
ТУБО
Тлумачення слова