ЦУ́РАВИЙ, а, е, діал. Драний. Там коня пустив [Іван], вуздечку поклав у вербу, а сам пішов додому у своїй цуравій одежі (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 106);
// У лахмітті, обідраний (про людину). За два роки вернувся Мишко, бідний, голодний, цуравий (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 205); Хлопець три роки жив у нечистоті. Зробився з нього здоровий хлопчище, тільки страшно цуравий і такий нечистий, що аж почорнів (Три золоті слова, 1968, 103).
ЦУРАВИЙ
Тлумачення слова