ЦУГУ́НДЕР, а, чол.: ◊ На цугундер [брати, узяти і т. ін.], розм. — притягати до відповідальності, розправлятися з кимось. [Храпко:] Ну, а як Печариця скаже, що це все я йому нараяв? ..Та тоді, замісто Печариці. та мене… на цугундер!.. у город, та… в тюрму… (Панас Мирний, V, 1955, 201); Волосна влада брала винуватців на цугундер: — Звідкіля?.. По якому такому праву?.. (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 6).
ЦУГУНДЕР
Тлумачення слова