ЦУ́ГОМ, присл. У вигляді цугу; по дві або три пари коней, волів і т. ін., запряжених один за одним. Взяли її гарненько одягли Та у неділю й повінчали, І генеральшею назвали, 1 цугом в Київ повезли (Тарас Шевченко, II, 1963, 243); Бачу: пишні похорони, Духовенство, цугом коні, Свічі, півчі у киреях (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 178); Пролетіли мимо запряжені цугом в закриті сани восьмеро коней, а за ними з кілька десятків вершників у жупанах з похиленими навскіс списами (Рибак. Переясл. Рада, 1953, 32);
// розм. Низкою, рядком, валкою. Панський лан. Спека. (В жнива). Важко впряжені в коси цугом, повзли ми, батуючи золоті скиби чужого збіжжя. Падали колоски (Андрій Головко, I, 1957, 51).
ЦУГОМ
Тлумачення слова