ЦОКОТУ́ШКА, и, жін.
1. Зменш.-пестл. до цокотуха. [Гострохвостий:] Ой кумки мої, голубки мої, цокотушки мої! От пиріжки, так пиріжки у Горпини Корніївни! Не дурно вас тут повнісінька хата! Знаєте й ви, де раки зимують! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 502).
2. розм. Дерев’яне пристосування, яким стукотить нічний сторож; калатало. Ніч. Село давно спить. Чути лише цокотушку колгоспного сторожа (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 472).