ЦОКОТІННЯ

ЦОКОТІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням цокотіти і звуки, утворювані цією дією. Працювали вдень і вночі. Далеко понад Дніпром чути було людські голоси, цокотіння сокир, сухі удари тесел (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 310); Дослухаючись до цокотіння кулеметів і вибухів бомб на Печерську, на вулицях біля звичайних колодязів стояли довгі черги за водою (Олександр Довженко, I, 1958, 54); Берестовець звернув у провулочок. Цокотіння копит не стало чути (Леонід Первомайський, Опов., 1970, 144); Цокає годинник у кишені.. Павло слухав те цокотіння і поволі заснув (Василь Кучер, Голод, 1961, 313); Церекривлене, посиніле обличчя Біди, який з неймовірними зусиллями стримував цокотіння зубів, викликало б і вибух сміху і співчуття (Микола Трублаїні, I, 1955, 49); Ніжне Оленине цокотіння трохи розважило Горпину (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 335).