ЦО́КОЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до цоколь 1;
// Який є цоколем. Іноді з каменю викладають тільки нижню, цокольну частину паркана, зверху якої проходить легкий дерев’яний штахет звичайного типу (Жилий будинок колгоспника, 1956, 23); Вся цокольна частина мінарета заново облицьована мармуровими блоками (Вечірній Київ, 1.XII 1967, 4).
Цокольний поверх — поверх, розташований на висоті цоколю. Вестибюлем пишно іменується частина коридора на цокольному поверсі поміж парадними дверима та сходами (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 239).
2. Прикм. до цоколь 2.