ЦОКАТИ

ЦОКАТИ 1, аю, аєш, недок., чим, об що, по чому і без додатка.

1. Утворювати своєрідні уривчасті звуки раптовим зіткненням різних твердих предметів або їх поверхонь; клацати. Новенький, біленький, гострий, як бритва, він [ножик] усім у дивовижу дався; усі ним не надивляться, не налюбуються. Як гарно складається, аж цока! (Панас Мирний, IV, 1955, 17); За дверима чути швидкі приглушені кроки, цокає ключ і на порозі з’являється мати (Олесь Донченко, II, 1956, 361); На зброї сонце дико грає, і дико цокають клинки… (Володимир Сосюра, I, 1957, 365); — Ні, ні, нічого не треба, — казала Зоя, гіючи воду і цокаючи губами по дзвінкому склу. — Я вже заспокоїлась. Пробачте (Вадим Собко, Справа.., 1959, 247);
//  Вітаючись, ударяти ногою об ногу. Гусари рекомендувались, цокаючи закаблуками, стукаючи ногою об ногу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 136);
//  Стукати чим-небудь по чомусь, видаючи уривчасті звуки. І лиш баба простягне суху долоню з сухими кришками хліба, зозулястенька цокає дзьобом в долоню і пощипує бабу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 273); Проти базару слобідський парк. Там сьогодні, як ніколи, людно. Цокають сокири, джеркотять пилки, глухо шурхають у вправних руках гладенькі рубанки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 217); — За колодязем у кузні весело молотки на ковадлі цокати-гукати будуть… (Андрій Головко, I, 1957, 257); Він щось запаморочено лазив біля плуга, цокав ключем і чомусь дратувався (Петро Панч, В дорозі, 1959, 229); Кулі цокають навколо, зрізають скрізь людей і риж (Володимир Сосюра, I, 1957, 425).
♦ Цокати зубами — те саме, що Цокотіти зубами (див. зуб). Мар’яна цокала з переляку зубами (Григорій Косинка, Новели, 1962, 90); Жінка дума: — бісів Клим Загодив. Морока… І дрижить, тремтить в суді, Аж зубами цока (Сергій Воскрекасенко, Цілком.., 1947, 71); Один за одним низкою проходять діти, заплакані, зігнуті од холоду, цокаючи зубами, показуючи приморожені пучки (Степан Васильченко, III, 1960, 336); Склянка гарячого кофе зогріла його, і він, нарешті, перестав тремтіти та цокати зубами (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 409); Цокати на рахівниці — рахувати на рахівниці. Довго [Павло Сидорович] цокав на рахівниці (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 179).

2. Видавати своєрідні уривчасті звуки під час руху, роботи. Ритмічно цокали колеса на стиках, погойдували ресори, скрипів вагон (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 81); Їхали кавалеристи, Цокали дзвінко копита (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 107); Люди ледве світили очима, повільно рухались, цокали по тротуарах дерев’яними сандаліями (Іван Микитенко, II, 1957, 319); Цокаючи костурами, Марко пострибав у куток, до вікна (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 133);
//  Розмірено, ритмічно стукотіти (про годинник, годинниковий механізм тощо). Старий годинник цокав тихесенько (Ольга Кобилянська, I, 1956, 193); Монотонно цокає великий мідний маятник стінного годинника (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 287); В маленькій шухляді цокав хронометр (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 193).