ЦМУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка, розм. З насолодою пити, смоктати. А чорниця п’є — не нап’ється. — Вона, мабуть, вже цілісіньке відерце вицмулила, — кажу, — та все цмулить (Марко Вовчок, VI, 1956, 326); Як же внесли з комори горілки, Кирило Тур, замість щоб шановати [шанувати] гостя, узяв боклагу да й почав цмулити з неї, як воду (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 151); Хлопці мовчки цмулили калганівку, смалили сигарети (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 40);
// Курити, смоктати (люльку, цигарку).
ЦМУЛИТИ
Тлумачення слова