ЦМОКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
1. Те саме, що цілуватися. — Я не хочу, щоб ти, панно, до весілля цмокалась з паничами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 67).
2. Падати, вдарятися із звуком, що нагадує хлюпання. Черниш поповз. Зрита земля нудотно смерділа мінними газами й трупами. Кулі нестерпно дзвеніли весь час, то пролітаючи над головою, то цмокаючись поруч у щось м’яке, як у тісто (Олесь Гончар, I, 1954, 43).