ЦЬКОВАНИЙ

ЦЬКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до цькувати. Мені хотілось очима звалити стіни й побачить того, за ким курились села, за ким люди, як цьковані звірі, стікали кров’ю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 184); Серьожка замислився й майже злісно прочитав: «Ітиму я цькований, йтиму осміяний, Не в силі нічого забути, зректись, Даремно чужими вітрами обвіяний, Все вірний тому, у що вірив колись!..» (Олесь Гончар, IV, 1960, 75).