ТРИСКЛАДОВИЙ

ТРИСКЛАДО́ВИЙ, а, е, грам., літ. Який має три склади, в якому налічується три склади. Група трискладових повноголосних іменників I відміни з наголошеним середнім складом характеризується постійним наголосом (Сучасна українська літературна мова, II, 1969, 129); Найрідше вживана в українських народних піснях трискладова рима з наголосом на третьому складі від кінця римованих синтаксичних цілостей (Колесса, Музикознавчі праці, 1970, 77).
▲ Трискладові [віршові] розміри — у силабо-тонічному віршуванні — віршові розміри, що ґрунтуються на стопах, які складаються з трьох складів, а саме: дактиль, амфібрахій, анапест. Розміщення наголосів у коломийковому розмірі — вільне, не подібне ні до ямба, ні до хорея, ні до одного з трискладових розмірів (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 51).