ТРИПОВЕРХО́ВИЙ, а, е.
1. Який має три поверхи, висотою в три поверхи. Хлопець попростував до невеликого триповерхового будинку (Микола Зарудний, Світло, 1961, 12); Незабаром батько з сином зупинилися перед триповерховою кам’яницею з ґанком (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 7).
2. Розташований у три ряди один над одним; потрійний. Я побачив рівні ряди триповерхових стелажів, а на них щось акуратно загорнене в мішковину (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 99); По обох боках коридора тягнулися триповерхові дерев’яні нари, розділені вузькими проходами (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 174).