ТРИПІЛЬСЬКИЙ

ТРИПІ́ЛЬСЬКИЙ, а, е: Трипільська культура — археологічна культура ранніх землеробсько-скотарських племен Південно-Східної Європи епохи переходу від неоліту до бронзи; залишки її вперше були знайдені під час розкопок на Україні в селі Трипіллі, Київської обл. Особливе місце серед археологічних пам’ятників України кінця неоліту і раннього періоду епохи міді-бронзи належить пам’ятникам трипільської культури (Народна творчість та етнографія, 3, 1964, 20); Трипільська культура залишила глибокий слід в історії племінних утворень не тільки на території України (Розвиток науки в УРСР.., 1957, 116); Трипільські племена — умовна назва найдавніших землеробсько-скотарських племен, які жили в кінці IV — на початку II тисячоліття до н. е. на території Молдавії та Правобережної України, де в селі Трипіллі вперше були виявлені сліди їх перебування. Трипільські племена.. зупинили дунайські племена в їх просуванні на схід (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 50).