ТРИ́ННЯ, я, сер., збірн., розм., рідко.
1. Те саме, що потерть. Сидів [Стефан] весь день у хижі, помагав плести рогіжки: прятав злишнє триння, приносив лепеху ваті сніпки (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 135); * Образно. Він почаркувався з усіма, не оминув і Левченка, навіть люб’язно щось сказав йому, хоча в думках на триння перемелював цього безбожного латуряку [лобуряку] (Михайло Стельмах, I, 1962, 335).