ТРИКУ́ТНИЧОК, чка, чол.
1. Зменш.-пестл. до трикутник 1, 3. Від батька регулярно надходили листи. На зім’ятих трикутничках стояли то номери польових пошт, то адреси тилових госпіталів (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1955, 93); З трикутничком русявої борідки і в своєму незмінному пенсне він був схожий на Чехова (Олесь Донченко, V, 1957, 227).
2. у знач. присл. трикутничком, трикутничками. У формі невеликого трикутника (трикутників). Лажечников склав лист трикутничком і сховав у нагрудну кишеню (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 411); Огириха з невісткою за столом вареники ліпили — чепурними біленькими трикутничками розкладали на ситі (Андрій Головко, II, 1957, 141).