ТРИГРА́ННИЙ, а, е.
1. Який має три грані, з трьома гранями. Ліда піднесла руку до тригранної вази, що стояла біля неї, і повернула до себе троянду (Степан Тудор, Народження, 1941, 138); Замість старих з тригранними багнетами гвинтівок.. для студбатівців привезли зброю найновішого зразка (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 76); За допомогою тригранної призми.. світло можна розкласти в спектр (Наука і життя, 2, 1957, 12).
2. мат. Утворюваний перетином трьох граней, що проходять через одну точку. Найменше число граней у многогранному куті три; такий кут називається тригранним (Геометрія, II, 1954, 21).