ТРУЖДЕ́ННИЙ, а, е, заст.
1. Трудовий (у 2 знач.). Тружденна людина.
2. у знач. ім. тружденний, ного, чол. Трудівник, трудар. Місто спить.. Вже й тружденні заплющили вії, Спочивають старі і малі (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 160).
3. Стомлений, натруджений. [Годвінсон:] Коли його безчельний, ниций вчинок не знайде осуду з руки громади, то я прийму собі се за ознаку, що час мені шукать деінде місця, де б голову тружденну прихилити (Леся Українка, III, 1952, 69); Всі ці змарнілі тружденні добрі обличчя були йому зараз однаково рідними (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 8).