ТРУТИ́НА́, ини, жін., нар.-поет. Те саме, що отрута. — Ой хіба ж бия розуму не мала, А щоб я тобі трутини дала (Павло Чубинський, V, 1874, 435); Він же, руками упершись, даремно вузли розтинає, Кров’ю і чорною скрізь трутиною по тілу облитий, Крики нелюдські, страшні до зір підіймає високих (Микола Зеров, Вибр., 1966, 244).
ТРУТИНА
Тлумачення слова