ТРУ́ТЕНЬ, тня, чол.
1. Самець бджоли, який не виконує ніякої роботи. — Ти на пчіл [бджіл] поглянь: в робучії, Але й трутні є Неминучії (Степан Руданський, Тв., 1956, 67); Трутні значно більші за робочу бджолу, вони не мають жала і ніякої роботи у вулику та поза ним не виконують (Бджільництво, 1956, 12).
2. перен., розм. Людина, що живе за чужий рахунок, чужою працею; нероба, паразит. Комуністи завжди були і будуть проти того, щоб трутні сиділи на спинах селян і робітників (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 266); * У порівняннях. [Яків:] Не будеш працювати — з колгоспу виженемо, як трутня. [Рябий:] Я не трутень, я несвідомий (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 414).