ТРУТА, и, жін., нар.-поет. Те саме, що отрута. Найшла [мати] відьму, І трути достала, І трутою до схід сонця Дочку напувала (Тарас Шевченко, I, 1963, 160); Ніч пише боярин, на дворі світа; Перо його пімстою [помстою] дише; ..Аж ось зайнялася над миром зоря, — Година давно відітхнути: Лист — повний палючої трути! (Павло Грабовський, I, 1959, 303); Колись цар і йому [Т. Шевченкові] бажали долі — Труїли душу трутою неволі, Лишень живим не встигли розп’ясти! (Андрій Малишко, Полудень.., 1960, 94).
ТРУТА
Тлумачення слова