ТРУСОК

ТРУ́СОК, ску, чол., збірн. Дрібний хмиз. Далі в ліс, більше труску (Номис, 1864, № 3530); Килина розіклала багаття з труску та трісок в тіні високого каменя (Нечуй-Левицький, III, 1956, 216);
//  Сухі тріски; скіпа. Не питаючись, чи Давид хоче вечеряти, тітка запалює на припічку трусок, ставить на нього пательню (Михайло Стельмах, I, 1962, 139);  * У порівняннях. Там, в кожній хаті, чогось чекають, готові, як сухий трусок, що жде підпалу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 74).