ТРУСАНИ́НА, и, жін., розм.
1. Дія за значенням трусити 1, 2, 4, 5, 7. Грицько собі не од став від брата, і незабаром увесь садок, мов від вітру, колихався від їх трусанини (Панас Мирний, IV, 1955, 96).
2. перен. Метушня, сум’яття; тривога. Пісня затихла. Гомін — не гомін, а якась трусанина знялася (Панас Мирний, III, 1954, 203); З самого світу у нас трусанина, приїхав мировий (Словник Грінченка); Отака-о Глибока Долина тепер — уся шкереберть: переполох та трусанина ..з-під вітряка вихопилась ціла юрба з кіллям, з вилами (Андрій Головко, II, 1957, 326).