ТРУНКО́ВИЙ, а, е. Стос. до трунку (див. трунок 1). Сліпа, нездоланна любов заарканила дівчину, як сарну, за шию і вела своєю, відомою лиш, їй одній тропою, до великої перемоги, до трункового згубу (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 307).
ТРУНКОВИЙ
Тлумачення слова