ТРУХА́, и, жін., рідко. Те саме, що потерть. Малась вона [хата] будуватися на дві половини, та, видно, в господаря нестало достатку і він ледве спромігся на одну, та й то ще не зовсім. Про те говорила недокрита стеля, сяк-так прикидана бур’янами та трухою (Панас Мирний, IV, 1955, 205); Хіба не тут ловив [Оксен] обличчям холодні тіні від хмар у страшні липневі спеки, коли весь степ пах зерном і солом’яною трухою? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 526);
// Те саме, що порохня. Міцним буковим ціпком Сагайдак почав штурхати в колоди, обдираючи з них кору, з-під якої сипалася бура труха — результат кількарічної праці ненажерливих короїдів (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 294).
ТРУХА
Тлумачення слова