ТРУДИТИСЯ, труджуся, трудишся, недок.
1. Наполегливо, старанно працювати (про людину). Ми трудились, кожен на своїй ділянці, допомагаючи своєю працею героїчній боротьбі нашого народу (Павло Тичина, III, 1957, 293); У сільській бібліотеці позбирались читачі, Повернувшися із поля, де трудились до зорі (Ярослав Шпорта, Твої літа, 1950, 54); * Образно. Трудилися [вітряки] з ранку до пізньої ночі, викидаючи з своїх камінних душ теплі струмочки запашної муки (Михайло Стельмах, I, 1962, 145).
2. коло (біля) чого, над чим. Докладати багато зусиль, щоб зробити, створити, розв’язати що-небудь. Легким способом прийти до маєтку, покористуватися чужим, загарбати те, коло чого сам не трудився, — оце був його ідеал (Іван Франко, VII, 1951, 125); Прийшов (знизився!) [Нестор] зарадитись в одній математичній задачі, котрої не міг розв’язати, хоч і як трудився над нею (Ольга Кобилянська, III, 1956, 81);
// у сполуч. зі сл. руки. Старанно, дбайливо виконувати якусь роботу. [Фаон:] Та все ж над ним [подарунком] трудились любі руки (Леся Українка, III, 1952, 726); Все життя їхні чорні руки трудилися біля золотого зерна (Михайло Стельмах, II, 1962, 15).
3. розм. Завдавати собі клопоту чим-небудь; турбуватися. Він [дядько] може завезти в Криницю. Ми щиро дякуємо: не варто трудитись, підемо пішки… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 235); Первоцвіт.. рушив було до людей, щоб покликати на майданчик, але Горецький зупинив його: — Не трудіться, добродію, то прийшли міські гаволови… (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 10).