ТРУДНЕ́НЬКИЙ, а, е.
1. Пестл. до трудний 1. — То тільки біда, — каже, — що діло-то ваше дуже трудненьке. Не знаю, як-то воно й буде (Марко Вовчок, I, 1955, 77).
2. Досить трудний, труднуватий. — Що це у вас? — придивляється пристав до ступи.. — Звичайнісінька ступа. — В учителя ступа? — зацікавлюється пристав. — І для чого вона вам? — Для науки. — Для якої? — Що етнографією зветься. — Етнографією? Трудненьке слово (Михайло Стельмах, I, 1962, 592).