ТРУДЯ́ЩИЙ, а, е.
1. Який багато працює й живе зі своєї праці. — Де куховарка? ..Як ти годуєш трудящих людей? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 250); Загальновизнано в марксистсько-ленінській науці про суспільство, що народ є рушійною силою історії, що всі досягнення людства — це в першу чергу досягнення народу, тобто широких трудящих мас (Максим Рильський, IX, 1962, 189);
// Який складається з таких людей. Художник не втрачав надії, що бачитиме їх [картини] колись і весь трудящий Будапешт (Олесь Гончар, III, 1959, 246); Хочеться поговорити про.. чесну артіль, трудящу,.. з хорошими перспективами (Остап Вишня, I, 1956, 362).
2. у знач. ім. трудящий, щого, чол. Той, хто живе зі своєї праці. Честь і шана всім трудящим В кузні, шахті чи з серпом (Павло Грабовський, I, 1959, 511); Добробут трудящого визначається не тільки його заробітною платою, але й рядом інших факторів (Комуніст України, 5, 1960, 6).
3. рідко. Те саме, що працьовитий; роботящий, працелюбний. Непевний був Максим отой, брате. А трудящий, роботящий, Та тихий до того, Та ласкавий… (Тарас Шевченко, II, 1963, 274); * Образно. Трудяща Ластівка край берега літала: Земельку мокрую збирала, Щоб хатоньку собі зліпить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 131).