ТРУДІВНИ́К, а, чол.
1. Той, хто багато й старанно працює. Моя хвала трудівникам незнаним, Що двигли мисль по селах, хуторах… (Павло Грабовський, I, 1959, 175); Мічурін усміхнувся. Він дуже любив цього скромного трудівника, завжди привітного й доброзичливого (Олександр Довженко, I, 1958, 417); * Образно. Невтомні трудівники [бджоли] приносять господарству подвійну користь — підвищують урожай фруктів і дають десятки пудів меду (Хлібороб України, 12, 1968, 32);
// перев. чого, який. Той, хто вклав багато зусиль у якусь діяльність і т. ін. Він був скромний собі трудівник війни, сумлінний, завжди урівноважений (Олесь Гончар, III, 1959, 374); В Алушті, на високій горі над морем, стоїть невеликий будинок, з усіх боків оточений кипарисами. Тут.. жив і працював великий трудівник російської літератури С. М. Сергєєв-Ценський (Літературна Україна, 11.V 1962, 3).
2. Той, хто живе зі своєї праці; трудящий. — Наша партія — це сонце, що засвітило для мільйонів трудівників незгасаючий день (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 204).