ТРУ́БОЧКА, и, жін.
1. Зменш. до трубка 1,3, 4. Десять саперів, упавши на коліна, припали губами до трубочок, вдуваючи через них повітря до поплавців (Олесь Донченко, I, 1956, 71); Там лежали тягучки, вафельні трубочки, купа кислих карамельок (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 476); — Сто сорок кубометрів? — І, склавши губи в трубочку, [бригадир] просвистів пронизливо, з розпачем (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 286); — Щоб німці в мене не знайшли листа, я його скручував у трубочку і прив’язував корові до хвоста (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 19).
2. у знач. присл. трубочкою. У формі порожнього циліндра або невеликого розтруба. Несподівано через плече до мене падає записка, згорнена трубочкою (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 150); Тіна склала трубочкою долоні, гукнула насторожено і дзвінко: — А-гей! (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 24).