ТРОСТЬ, і, жін.
1. рідко. Те саме, що тростина 3. Він був одягнутий для виходу і тримав у руці капелюх і трость (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 381); Тадик зміряє її швидким поглядом і мовчки йде вперед, шкидаючи перед собою трость із набалдашником (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 423).
2. муз. Тонка, перев. очеретяна або комишова, пластинка в духових музичних інструментах, яка служить для видобування звуків.