ТРОШКА

ТРО́ШКА, присл., діал. Трошки. Лікар, адвокат, інженер — кожний з них може винайти в глибинах життя, в тайниках природи ще одну якусь невідому тайну, котра покорить йому трошка світа, вробить життя ширшим, заострить переживання (Гнат Хоткевич, II, 1966, 353); Лис трошка з’їв, а решту сховав під себе (Іван Франко, IV, 1950, 59);
//  у знач. присудк. сл. Де оре сошка, там хліба трошка (Номис, 1864, № 10144).