ТРОЩИТИСЯ, щиться, недок.
1. З шумом ламатися, розбиватися, руйнуватися. На очах гинув міст, Бронніков дивився, як трощиться, розвалюється на шматки остання дорога його бійців на той бік (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 572); Шторм невгавав, крига трощилася одна об одну (Юрій Яновський, II, 1958, 191).
2. Пас. до трощити. Я бачив, як ліси трощились у війну (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 66); Чути, як запекло рубались козаки з панами, як брязкали шаблі й трощилися голови (Олександр Довженко, I, 1958, 264); Їсти — страх хочеться.. І з яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 459).