ТРОНКА

ТРО́НКА, и, жін., діал. Дзвіночок, який чабани вішають на шию тваринам, щоб їх легше було розшукувати в темряві, в лісі і т. ін. Це найкращий час для чабана — вести отару, доки ще не жарко, по прохолодних випасах і слухати, як в тихім ранковім повітрі подзвонює тронка… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 254); Чабан по голосу тронки чує вночі вівці, знає, як і куди вони йдуть (Радянське літературознавство, 5, 1963, 3).