ТРОЮДИТИ

ТРОЮДИТИ, джу, диш, недок., перех., розм. Викликати чим-небудь подразнення, запалення і т. ін.; ятрити. Троюдити рану;
//  перен. Якимись діями, словами поновлювати, примушувати знову відчувати, переживати щось неприємне. Я б мовчав, я б нічого тобі не сказав, але мені не так було б трудно терпіти сей біль, бо його не троюдили б оті дикі приступи лютості… (Леся Українка, III, 1952, 681).
♦ Троюдити серце — посилювати чий-небудь душевний біль, завдавати комусь ще більших моральних страждань. Івась лежав, мовчав. Зло, досада давили його за горло, троюдили серце, точили сльози з очей (Панас Мирний, I, 1954, 213).