ТРОЙКО, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що троє. Синів — тройко, всі витязі й розумні.. Та ба! на двох ти подихнув, як змій, А третього підніс під саме небо (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 198); — Я тоді держав собак тройко, здорових таких, гарних (Гнат Хоткевич, I, 1966, 89); На дворищі біля крайньої хати стояло тройко дівчат, плели вінки (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 518).
ТРОЙКО
Тлумачення слова