ТРОЯН, а, чол., заст.
1. Троє (коней). На друге літо — обзавівся [Максим] трояном коней (Панас Мирний, I, 1949, 238); Його примчав на мальованій таращанській бричці троян вороних коней (Михайло Стельмах, I, 1962, 319).
2. Вид танцю з притупуванням правою ногою. Пустилась трояна, приспівуючи (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 45).
Давати (дати) трояна — танцюючи, притупувати правою ногою.
3. Рід гри. Хто у лозу, Хто в трояна, .. Хто в хрещик з дівоньками грає (Українські поети-романтики.., 1968, 289).
4. Батько трьох близнят.
5. Конюшина лучна.