ТРОЯ́К, а, чол., розм.
1. Те саме, що троячка. Підійшов [Кесар] до пузатого комода, відкрив шухляду. Порився серед якихось ганчірок, витягнув цілу пачку трояків. У Миколи дух перехопило — він і вдома не бачив відразу стільки грошей (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 31).
2. Те саме, що третяк 1. Місяць марець з трояка бика ріг збивав (Номис, 1864, № 412).
3. Те саме, що тройка 1. Програвши в карти далеко за північ, чиновник став прощатись. Перед рундуком стояв уже трояк самих кращих поштових коней (Панас Мирний, I, 1949, 389).