ТРОФЕ́ЙНИК, а, чол., розм. Член трофейної команди. Противник, тікаючи, змушений був кинути чимало своєї техніки та боєприпасів.. — Буде трофейникам роботи, — перемовлялись бійці. — Попозбирають… (Олесь Гончар, III, 1959, 421).
ТРОФЕЙНИК
Тлумачення слова