ТРОФЕЙНИЙ

ТРОФЕ́ЙНИЙ, а, е. Який є трофеєм; захоплений, відібраний у ворога. Відразу ж з-під ліска лунким татаканням залився трофейний кулемет (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 31); За віллісом гуркотіла пара трофейних тягачів. Це генерал Глазунов прислав на посівну обіцяну допомогу (Олександр Довженко, I, 1958, 385); Брат стрів мене радо (я в іншу частину Відрядження мав), приділив тютюну, Трофейного, звісно … (Леонід Первомайський, II, 1958, 428).
 Трофейна виставка — виставка трофеїв. Десь уже наприкінці війни послав мене наш колгосп у Москву на трофейну виставку (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 146); Трофейна команда — команда, яка займається збиранням і обліком трофеїв. — От би тобі, Хомо, та в королівській кареті… Ха-ха-ха… — Не встиг, братці: з-під носа трофейна команда вихопила… (Олесь Гончар, III, 1959, 70).