ТРЮМО́, невідм., сер.
1. Високе стояче дзеркало. Просто дверей — «шикарне» трюмо. Зараз перед ним Наталя, Данюшина жінка, зачіску поправляє (Андрій Головко, II, 1957, 45); Хлопець стояв перед трюмо з мохнатим рушником за плечима (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 7).
2. архт. Простінок між вікнами, звичайно прикрашений орнаментом.