ТРЮХ-ТРЮХ

ТРЮХ-ТРЮ́Х, ТРЮХИ́-ТРЮХИ́ і ТРУХ-ТРУ́Х, ТРУХИ́-ТРУХИ́, присудк. сл., розм. Уживається за знач. трюхати і трюхикати, трухати і трухикати.