ТРІУМФА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до тріумф 1. Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона, завжди величніше путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний (Леся Українка, I, 1951, 189); Переділіться знову — супокійний Хай буде кожному під сонцем кут. Не йдіть з царями в тріумфальнім ході І власну путь до щастя прокладіть (Микола Зеров, Вибр., 1966, 454);
// Побудований на честь якогось тріумфу, перемоги, торжества.
Тріумфальна арка див. арка; Тріумфальні ворота див. ворота.
2. Який супроводжується надзвичайним успіхом, тріумфом (у 2 знач.); переможний, урочистий. Тріумфальним маршем ішли в ці дні червоні війська через весняний квітуючий Крим (Олесь Гончар, II, 1959, 84); Радянська влада йшла тріумфальним походом по всій нашій землі (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 43);
// Який виражає тріумф, радість перемоги. Знов ріг мисливський грає над борами І кида в небо тріумфальний клич (Максим Рильський, I, 1956, 84); Раптом хтось подав від дверей знак, і в оркестрі пролунав тріумфальний звук сурми (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 200).