ТРІЩИНА

ТРІ́ЩИНА, и, жін. Щілина, місце розриву на поверхні чого-небудь, що покололось, лопнуло, тріснуло. Щось гуркнуло в синій пустелі. То від морозу лопнув лід. Свіжа тріщина заграла проти місяця павичевим пір’ям (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 506); Стіни, не прикриті килимами, були облуплені.., а численні тріщини в’юнились у всіх напрямках (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 463); Ганна Лавренко працювала, закутавшись по самі очі, задихаючись під хусткою, а ввечері, добувши через доярок ложечку вершків, мастилася ними на ніч, гоїла на губах криваві тріщини (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 222); Терентій помічає, що шийка шкалика нерівно відбита, а по ньому кривулькою побігла тріщина (Михайло Стельмах, I, 1962, 498); Зустрівши на своєму шляху вапняк, гіпс, кам’яну сіль, вода розчиняв їх, перетворює вузенькі тріщини на великі підземні порожнини, так звані карстові печери (Знання та праця, 5, 1965, 10);
//  перен. Душевна рана, надрив. Була ти музою для мене, Та вдарив ранній морозець… Що ж, не спаяти автогеном Болючі тріщини сердець (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 56);
//  перен., між ким. Про погіршення стосунків між закоханими, друзями і т. ін.