ТРІПОТАТИСЯ

ТРІПОТАТИСЯ, очуся, очешся, недок. Те саме, що тріпотати 1, 2. Лиш зелений листок перед бурею так тріпочеться, як її Катерина (Василь Стефаник, I, 1949, 236); А над головою Чайнятко [Чаєнятко] кигиче, Тріпочеться, в’ється І далі десь кличе (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 231); Зав’язав Кметик бузькові крила, щоби не тріпотався, поскладав після зламану ногу, обв’язав кріпко шматиною і так поніс до себе (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 123); До пана спершу прилетів гонець, А там і бранця привезли, бідаху, Що тріпотався од дурного страху (Максим Рильський, II, 1956, 25); Серце моє, що було мов кедрина, Гнеться-тріпочеться, наче лозина (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 286).