ТРІЙЧА́ТКА, и, жін., розм. Предмет, що складається з трьох однакових частин, який має три однакові частини. Підвів [управитель] угору правицю і по ній аж до стегна вигнулось темне плетиво нагайки-трійчатки (Михайло Стельмах, I, 1962, 23); Ці незрозумілі слова — кажуть, піп такими в церкві службу править — підкріплювалися трійчаткою, триремінним батіжком (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 19).
ТРІЙЧАТКА
Тлумачення слова